Старі страви на новий лад. 1928 рік. Заміна буржуазних назв кулінарних страв на пролетарські.
Після революції 1917 року з’ясувалося, що населенню колишньої Російської імперії, як і раніше, необхідно харчуватися. Змирившись із цим фактом, Нарпіт (державний орган, який відповідав за громадське харчування), почав відкривати їдальні.
Все йшло чудово, але тут раптом починання спіткала нова напасть.
Розмах її досягнув таких масштабів, що потрапив до газет. Зокрема, 3 грудня 1926 року газета «Вечірня Москва» писала:
«У Нарпіт останнім часом надійшла низка заяв робітників про те, що меню в їдальнях громадського харчування для них абсолютно незрозумілі, тому що страви, що подаються в їдалень, носять французькі, англійські, італійські та інші назви, запозичені з іноземних мов. На цьому грунті відбуваються часті суперечки між робітниками та обслуговуючим персоналом їдалень. У зв’язку з цим кулінарна комісія Нарпіта вже підібрала російські назви для страв, особливо поширених у їдальнях. Усього буде перейменовано до 600 назв страв. Список нових назв вже розісланий у всі їдальні для ознайомлення».
Розділ про перейменування страв із видання «Продуктові норми обідів, окремих страв та інших виробів громадських їдалень (розкладки)». Нарпіт, 1928 рік
Але одна річ – розіслати список, і зовсім інша – прирівняти його до закону, хай і не загальнодержавного рівня, а загальностолівського. Так що через два роки нові найменування страв були зафіксовані в тому самому невеликому виданні «Продуктові норми обідів, окремих страв та інших виробів громадських їдалень (розкладки)» і офіційно рекомендовані Нарпітом для загального використання. У перекладі із старочиновницького – категорично обов’язкові для повсюдного вживання.
Так тефтелі по всій Росії перетворилися на дрібні рубані биточки, соус пікантний – на гострий червоний соус з цибулею, крем ля рен став курячим супом протертим, консоме жульєн став бульйоном з корінням, і так далі.
А це меню радянської їдальні 1980-х (зверху) та талон на відвідування їдальні кінця 1920-х (знизу)
