Інформаційна агресія – це не завжди, власне, про агресію. Зазвичай це вплетення потрібних ворогові наративів та меседжів у звичну для українців інформаційну канву.
Засоби масової інформації давно перетворилися з постачальників новин на зброю. Можливості, які мають ЗМІ – змінювати громадську думку, формувати лояльність або сіяти ворожнечу – давно використовує як бізнес, так і політичний істеблішмент.
Росія досягла в цій сфері серйозних успіхів і сьогодні годує фейками весь світ. Інформаційні атаки, маніпуляції, пропаганда, які продукує армія російських ботів, почали сипатися на українців задовго до війни. І через те, що наша держава своєчасно не оцінила роль інформаційної зброї, сьогодні ми змушені платити високу ціну за цей прорахунок.
Останніми роками Україна почала активно боротися з поширенням російської пропаганди в ЗМІ. У 2016 році було заблоковано мовлення російських каналів та радіо на території нашої країни, також був обмежений інтернет-доступ до російських інтернет-сайтів та соцмереж, які тиражують кремлівську пропаганду. Під санкції тоді потрапили понад 450 компаній та 1200 фізичних осіб. Минулого року блокуючі санкції були запроваджені проти низки ЗМІ, які мовили з України, проте поширювали наративи кремлівської пропаганди. Ліцензій втратили т.з. канали Медведчука та ін. Окремим провадженням за статтею «шахрайство», було заблоковано понад 400 сайтів – «зливних бачків», які спеціалізувалися на фейках і за гроші розміщували на своїх майданчиках будь-яку дезінформацію.
Також держава нарешті почала боротися з фейками в соціальних мережах, блокуючи групи та сторінки дезінформаторів. З минулого року посилилися вимоги до ЗМІ щодо розкриття інформації про структуру власності та кінцевих бенефіціарів, що також має сприяти виявленню антиукраїнських інформаційних ресурсів та припинення їх діяльності на території держави. Для захисту національних інтересів України в інформаційному просторі при РНБО створено Центр протидії дезінформації, діяльність якого, втім, важко назвати ефективною.
Але інформаційна війна – надто складна річ, аби в ній можна було перемогти одним законом чи підписом. У наш час навіть виявити всі фейкові та пропагандистські ресурси не так просто. По-перше, їх дуже багато. По-друге, вони зазвичай працюють під прикриттям «правильних» та актуальних назв. Як, скажімо, «Антикор», на прикладі якого ми сьогодні з‘ясуємо, як працює російська пропаганда.
Незважаючи на те, що цей ресурс позиціонує себе як «національний антикорупційний портал», це майданчик для розміщення замовних матеріалів, недорогий та всеїдний. За невелику плату там можна розмістити будь-який контент. Навіть якщо це російський фейк або відверта антиукраїнська пропаганда.
У 2018 році ресурс «Тексти» за підтримки Фонду «Відродження» провів дослідження, згідно якого «Антикор» увійшов до ТОП-10 українських сайтів, які спеціалізуються на розповсюдженні фейків.
Хто стоїть за «Антикором»?
На сайті antikor.com.ua в якості контактної інформації зазначено тільки електронна пошту та київську адресу – бульвар Ромена Роллана, 7. Це нежитлова будівля на Борщагівці, в якій знаходяться багато різних фірм. Офіційна інформація про власників сайту відсутня. І це, до речі, є однією з причин, чому герої фейкових публікацій не можуть захистити себе через суди. У численних судових справах, в яких фігурує «Антикор», дуже часто зазначається, що встановити власника сайту неможливо.
Заявник посилається на відповіді Об’єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» та Центру компетенції УЦПНА («Український центр підтримки номерів та адрес») про те, що ні Об’єднання, ні Центр не можуть надати інформацію про власника веб-сайту, оскільки не є власниками такої інформації. Це відбувається тому, що надана Центром інформація про власника веб-сайту «Антикор» є не чим іншим, як припущенням, отриманим з сервера «WHOIS Server», який не несе відповідальності за достовірність та актуальність наданої сервісом інформації. Це буквальна цитата однієї з судових справ.
Також на сайті відсутня інформація про головного редактора, а в реєстрах неможливо знайти номер ЄДРПОУ, пов’язаний із цим сайтом. Утім, відомо, що власником торгової марки «Антикор» є дві особи – фізична особа Костянтин Євгенович Черненко, зареєстрований за адресою: м.Прилуки Чернігівської області, вул. Бособрода, 87, кв.31. І юридична особа – «Тека-Груп Фаундейшн», зареєстрована в Республіці Панама та заснована, у свою чергу, белізським офшором Hamilton Management Ltd. А представником у справах інтелектуальної власності вказано Ігоря Вікторовича Кондратюка, м.Київ, вул. Єреванська, 18А, кв. 17. «Тека-Груп Фаундейшн» була зареєстрована лише на початку 2018 року і на неї одразу було оформлено домен antikor.ua (наразі неактивний).
Черненко відхрещується від прав на сайт та позиціонує себе лише як головний редактор, тобто як найманий співробітник або взагалі як експерт такого собі «Комітету з протидії корупції в органах влади» – без прив’язки до сайту «Антикор».
«Комітет із протидії корупції в органах влади» також зареєстровано у Прилуках, за адресою вул. Садова, 123, кв. 29. За даними Реєстру громадських об’єднань на сайті Мін’юсту, діяльність цієї ГО станом на серпень 2021 року припинено.
Проте на сайті clarity-project.info ця організація не значиться як ліквідована. Ба більше, з цього ресурсу можна дізнатися, що її засновниками виступають Костянтин Черненко, Віктор Сайко та Сергій Хантиль.
В багатьох судових позовах про захист честі та гідності у зв’язку з публікацією «Антикором» недостовірної інформації фігурує саме ГО «Комітет з протидії корупції в органах влади» та «Тека-Груп Фаундейшн». Наприклад.
«Тека-Груп Фаундейшн» не зареєстрована в Україні, її адреса реєстрації – Панама. Проте саме ця компанія з 25 серпня 2017 року є реєстратором домену antikor.com.ua.
Сайт з російським хостингом
Зв‘язок домену «Антикора» з Росією виявити дуже просто.
Станом на грудень 2021 року Antikor переїхав на виділений IP російського хостингу Variti – 185.203.72.75. За даними Website Reports, під одним Google Ads Publisher ID (4336163389795756) разом з «Антикором» працюють такі російські інфосмітники, як Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info та Oplatru24.ru. Ще у 2018 році ЗМІ писали, що «Антикор» фактично працює з території Росії, а контент «Антикора» та пов’язаних з ним ресурсів доступний для російського читача.
Суди
У Єдиному реєстрі судових рішень – 1060 документів, пов’язаних із «Антикором». Це не дивно, якщо врахувати те, що сайт поставив публікацію фейків на потік. Ось кілька прикладів, які дозволяють скласти уявлення про методи роботи сайту.
У вересні 2014 року до «Антикору» позивався гендиректор ДП «Укрспирт» Лабутін. Суд відхилив одну із заяв через відсутність доказів про власників порталу, але в 2015-му зобов’язав Antikor спростувати факти, викладені в статті. Статтю спочатку було видалено, але у 2018 році вона знову з‘явилася на сайті.
В грудні 2017-го «Антикор» опублікував одразу дві статті про хабарництво медичного консалтингу ТОВ «Фармагейт». Компанія подала до суду на «Teka-Group Foundation» для визнання інформації недостовірною та спростування. Через два роки, у січні 2020-го, позов було задоволено. Проте статті досі не видалені із сайту.
В лютому 2017 року власник фармкомпаній Костянтин Гаєвський подав позов до Сергія Хантиля та Костянтина Черненка. Справа дійшла до Верховного суду. Однак у березні 2020 року у рішенні ЗСУ було зазначено, що зв’язок Хантиля та Черненка з сайтом не встановлено.
В липні 2019 року судитися з «Teka-Group Foundation» почав Геннадій Корбан. Причина аналогічна – розміщення недостовірної інформації. Між іншим, на «Антикорі» за теґом «Геннадій Корбан» видається 573 статті. Пізніше Корбан відкликав позови.
У різний час з «Антикором» намагалися судитися багато відомих в Україні людей та компаній. Закрема, до сайту позивалися ТОВ «АТБ», перший заступник голови «Укравтодору» Роман Косинський, власник готелів В’ячеслав Юткін, .бізнесмен Євген Черняк та ін. На жаль, більшість позовів не було задоволено, оскільки зв’язатися з власниками сайту не вдалося.
Нарешті в грудні 2021 року, керівник адвокатської фірми «Гарантія» та член Вищої ради правосуддя Євген Огарков подав позов до суду, вимагаючи зобов’язати чеського реєстратора надати інформацію про реєстратора. Цікаво буде простежити, чим закінчиться історія.
«Антикор» тиражує кремлівські «темники»
Тут можна просто навести кілька прикладів, які не потребують додаткових коментарів. На сайті досі є публікація від 2014 року з назвою «Громадянська війна в Україні доїдає рештки бюджету». Цитую фрагмент з цього матеріалу: «Саме українські каральні загони вторглися на територію південного сходу, а тому й відповідальність за будь-які види збитків несе саме Київ, тим більше, що політики у Києві продовжують називати себе «легітимною владою», а легітимність – це насамперед черга відповідальність».
В іншому матеріалі «Антикор» називає Революцію Гідності «державним переворотом», а учасників Майдану – «бойовиками, які підпалювали Беркут».
Ще один хрестоматійний приклад антикорівської журналістики: в 2016 році «Антикор» публікує матеріал із цитатою російського актора Гоші Куценко: «На Україні вмиваються кров’ю бабусь та дідусів».
У 2018-му «Антикор» розповсюджував тезу російського пропагандиста Соловйова, який порівняв Україну з шакалом і заявив, що в ній живуть «кінчені нацисти».
Таких цитат – купа, але я не хочу зловживати вашою увагою та псувати нерви. «Антикор» – це типовий російський ресурс, який працює проти України, а отже держава повинна реагувати на це. Не розумію, чому цей смітник ще не в санкційному списку РНБО і чому СБУ ігнорує цей ресурс.
Сподіваюся, ця інформація допоможе правоохоронним органам, органам безпеки та зацікавленим особам притягнути зазначених персон до відповідальності.
Джерело : Сергій Іванов, «Антикор» (antikor.com.ua) : Хто постачає в Україну кремлівські фейки та пропаганду
